Внутрішнє обладнання шаф

При внутрішньому обладнанні шаф і комодів потрібно враховувати не тільки зручності, але й необхідність доцільного використання наявної ємності.

Як приклад доцільного використання наявної ємності можна навести дорожній несесер, у якому кожен предмет зберігають у заздалегідь призначеному та пристосованому місці, причому він точно входить до складу цілого, що дозволяє виймати та укладати його без труднощів і без порушення положення сусідніх предметів.

Подібним же чином у платяних шафах відводять окремі місця для кожної групи предметів, що поміщаються в них, для чого шафа повинна мати обладнання, яке дозволяє швидко укладати та діставати потрібні предмети.

З метою раціонального використання наявного простору застосовують спосіб, при якому короткі предмети одягу (блузки, піджаки, жакети, і т. п.) вішають одні над іншими, використовуючи вільний простір для розміщення коробок і корзин різної глибини залежно від потреб. При цьому часто корзинки та коробки підвішують до внутрішньої сторони дверей шафи.

Зручність користування забезпечується також шляхом розміщення предметів залежно від частоти їх використання, тобто одні з них зберігають ближче у легкодоступних місцях, інші – далі, наприклад, у більш високій зоні шафи.

З точки зору зручності користування шафу можна розділити на три зони: – до 50 см від рівня підлоги – порівняно мало зручна зона, тому що для діставання предметів, що знаходяться тут, доводиться нахилятися або присідати. У платяних шафах цю зону обладнують так, щоб можна було легко бачити її вміст зверху, а саме: просторово її об’єднують із зоною, що знаходиться вище, і зберігають тільки легкі, невеликі предмети (наприклад, взуття, поставлене на рейки).

Нижню зону можна також використовувати для зберігання легкого, сезонного плаття (наприклад, светрів – влітку, бавовняних платьїв – взимку і т. п.). У цьому випадку зону корисно обладнати висувними ящиками. У жодному разі не рекомендується влаштовувати окремі дверці в нижній зоні: це тільки ускладнить діставання предметів, що знаходяться там. – від 50 до 190 см над рівнем підлоги. Це найбільш зручна зона за доступністю та видимістю. У цій зоні слід зберігати всі плаття з тонких тканин і всі, що часто вживаються предмети.

І нарешті, зона – від рівня 190 см до стелі – це найменш доступна і незручна зона. У просторовому відношенні її корисно виділити від решти шафи та забезпечити окремими дверцятами. Тут слід зберігати великі, але легкі, не часто вживані речі (наприклад, ковдри, запасний одяг, сезонний одяг, захований на тривалий термін і т. п.). Необхідно стежити за тим, щоб речі, що знаходяться у верхній зоні, були добре захищені від пилу та молі (рекомендується пакувати їх у мішки з фольги), оскільки в цю зону заглядають зрідка, від випадку до випадку.

Перевага вільностоячих шаф – можливість вільного їх встановлення в будь-якому місці; недоліком є обмежена ємність і те, що при своїй стандартній висоті (близько 2 м) вони не досягають стелі, залишаючи вільний, невикористаний простір між верхом шафи та стелею.

Конструкція шаф не дозволяє збільшувати їх ємність, тому у разі необхідності, збільшити місце для зберігання гардеробу, можна тільки приставивши другий подібний шафа, що не завжди можливо через відсутність місця. При використанні комбінованих шаф можна підбирати сегменти, обладнані так, як це потрібно власнику. Окремі сегменти можна купувати поступово та приставляти їх до раніше куплених.