Монтаж гіпсокартонних перегородок

Перегородки з гіпсокартону використовують як у житлових, так і у громадських будівлях. Їхнє влаштування доволі технологічне та не затратне, тому привертає все більше уваги. Власне, перегородка складається з гіпсокартонних плит, прикріплених до металевого каркасу. Основні переваги – економічність, хороша звукоізоляція та пожежостійкість, швидкість зведення та екологічність. Крім того, перегородки відразу після монтажу готові до обробки фарбуванням або поклейкою. Вільний простір всередині перегородки дозволяє легко прокласти всередині електропроводку або елементи сан-технічного обладнання. Обмеження щодо застосування – недостатня вологостійкість та жорсткість.

Монтаж гіпсокартонних перегородок складається з декількох етапів: розмітка, монтаж каркасу, встановлення першого шару гіпсокартонних плит, встановлення інженерних конструкцій та укладання звукоізоляційного матеріалу, встановлення другого шару гіпсокартонних плит та заробка швів.

Розмітку виконують маркером, відмітивши на підлозі, стінах та стелі (якщо перегородка до стелі) місця кріплення елементів каркасу. Рекомендується відмічати не лише напрямки горизонтальних направляючих, але й вертикальних опор та місць дверних прорізів.

Монтаж каркасу починають з укріплення горизонтальних П-подібних направляючих на підлогу. Вони повинні бути надійно зафіксовані за допомогою саморізів, закручених у дюбелі, якщо підлога не дерев’яна. Відстань між саморізами не повинна перевищувати 1 м, але якщо кріпиться відрізок направляючої коротший за 1 метр, його потрібно зафіксувати мінімум у трьох точках. Потім монтуються верхні горизонтальні направляючі до стелі або, якщо перегородка передбачає відстань між нею та стелею, до стін за допомогою кутків.

Після цього монтуються стоякові профілі. Стояк заводиться спочатку в нижню направляючу, а потім у верхню, відстань між ними 30 – 60 см. До стіни стоякові профілі кріпляться через звукоізоляційну стрічку, а до направляючих за допомогою просікача та заклепок. Необхідно враховувати, що краї плит гіпсокартону повинні знаходитися приблизно посередині металевого профілю, тому при розмітці потрібно врахувати напрямок монтажу гіпсокартонних плит та відмітити місця стиків.

Гіпсокартонні плити перед монтажем розмічаються на рівній поверхні та ріжуться ножівкою. Кромки зрізаної плити скошують рубанком. Гіпсокартонні плити кріпляться спочатку з одного боку каркасу за допомогою шурупів-саморізів, які не повинні бути до фабричного краю ближче 10 мм, а від зрізаного краю слід відступити 15-20 мм. Плити на каркас кріпляться щільно, а саморізи повинні проникати в металевий профіль на 10 мм, а в гіпсокартонну плиту заглиблюватися на 1 мм.

Після укріплення плит на одній стороні каркасу, прокладають необхідні інженерні комунікації. Простір у каркасі заповнюють звукоізоляційним матеріалом. Він повинен повністю заповнити весь простір. Щоб з часом він не сповзав, рекомендують всередині каркасу через 40-60 см натягувати бечевку. Потім монтують другий шар гіпсокартонних листів.

Після монтажу гіпсокартонних плит потрібно обробити шви між листами. Обробку швів виконують із застосуванням капронової стрічкової сітки, якщо гіпсокартонні плити мають спеціальний паз, а гіпсокартонні плити з напівкруглими заводськими краями шпаклюються лише шпаклівкою. Найбільшу складність представляють зовнішні кути в перегородках. Щоб уникнути механічного пошкодження кутів перегородок, застосовують зовнішні кутові профілі. Профіль встановлюється на обидва листи та заштукатурюється гіпсовою шпаклівкою.