Як обробляти різні ґрунти
Іван Олійник
Привіт, я Іван Олійник, журналіст RC NEWS, і моя головна спеціалізація — корисні поради аналітика та розслідування
Відмінною особливістю території Нечернозем’я є достатня або надмірна вологозабезпеченість. Кількість річних опадів змінюється від рівня 600 мм і аж до 800 мм за рік, з них 400—500 мм випадають з квітня в середньому по жовтень. Цеї кількості достатньо для оптимального росту та нормального розвитку ягідних і плодових рослин, однак на південному заході під час формування молодих завязій на плодових рослинах іноді недостатньо вологи, оскільки випаровуюча здатність ґрунту в цей час перевищує випадіння опадів.
Ґрунти на розглянутій території неоднорідні. Найбільш поширені підзолисті, дерново-підзолисті та дернові ґрунти. Досить велика частка заболочених ґрунтів. Зустрічаються сірі лісові та піщані ґрунти. Є, особливо в річкових долинах, алювіальні ґрунти. З названих ґрунтів найбільш багаті органічними речовинами темно-сірі лісові, а найменш — дерново-підзолисті супіщані та піщані.
За механічним складом ґрунти класифікують на глинисті, суглинисті, супіщані та піщані. Вони мають різні характеристики вологоємності, водопроникності, теплового та повітряного режиму, забезпеченості поживними речовинами.
Глинисті ґрунти найбільш важкі для обробки. Вони щільні, погано пропускають воду та мало аеруються, погано прогріваються, але зате містять більше поживних речовин, ніж легкі ґрунти. Глинисті ґрунти потребують частого розпушування та перекопування — навесні та восени, для них обов’язкове внесення розпушувачів: піску, торфу, гною, компосту. Необхідно постійно піклуватися про покращення їх фізико-механічного складу та нормальне протікання ґрунтових мікробіологічних процесів.
Піщані та супіщані ґрунти, що складаються в основному з піску, погано утримують вологу, з них легко вимиваються поживні речовини. Вони швидко прогріваються і, завдяки швидкому висиханню, потребують частішого поливу. Органічні та мінеральні добрива раціонально вносити малими дозами. Зазвичай в таких ґрунтах недостатньо калію та магнію. Підвищені дози органічних добрив сприяють тривалому осінньому росту, що значно знижує зимостійкість багаторічних насаджень. Суглинисті ґрунти та особливо легкосуглинисті — більш бажані для садових рослин. Вони займають проміжне положення між глинистими та супіщаними, легко окультуриваються, і їх легко обробляти — перекопувати, розпушувати.
Значну частку в північних широтах становлять торф’яні ґрунти, що утворилися на низинних, верхових або перехідних торфонасипах; ділянки з подібними ґрунтами часто виділяють під сади. Торф’яні ґрунти характеризуються низькою теплопровідністю, повільно прогріваються навесні, а восени на них раніше трапляються заморозки. Через надмірне перезволоження, високий рівень ґрунтових вод та морозоопасне розташування на торфонасипах вирощування плодових культур дуже ускладнене, зате на них добре вдаються ягідні рослини і особливо полуниця.
Торф’яні ґрунти потребують постійного покращення і тому дуже трудомісткі. Для садових культур найбільше підходять торфонасипи зі шаром торфу близько 50 см, на дрібних торфонасипах потрібно буде поглиблення коренеобитаємого шару. Торф — пухкий субстрат, тому в нього необхідно додавати пісок або глину.
На низинних торфонасипах після осушення вносять 2 відра глини або 4 відра піску на 1 м2, на верхових — 3 відра глини або 5 відер піску. Після їх внесення ґрунт перекопують. Торф’яні ґрунти потребують обов’язкового вапнування, а також внесення органічних та мінеральних добрив. Торф родючий лише потенційно, оскільки елементи живлення в ньому знаходяться у вигляді сполук, малодоступних для рослин. Він містить 50—90% органічних речовин, з яких у значній кількості присутній азот. Однак, щоб торф розклався і азот став би доступним для рослин, необхідно активізувати ґрунтові біологічні процеси. Стимулюють їх внесенням невеликих доз гною та різних компостів. На торф’яних ґрунтах зазвичай збільшують дози внесення фосфору та калію, обов’язкове застосування добрив, що містять мідь, бор та молібден.
Як обробляти різний ґрунт
Відмінною особливістю території Нечернозем’я є достатня або надмірна вологозабезпеченість. Кількість річних опадів змінюється від рівня 600 мм і аж до 800 мм за рік, з них 400—500 мм випадають з квітня в середньому по жовтень. Цього кількості достатньо для оптимального росту та нормального розвитку ягідних і плодових рослин, однак на південному заході під час формування молодих завязій на плодових рослинах іноді недостатньо вологи, оскільки випаровуюча здатність ґрунту в цей час перевищує випадіння опадів.
Ґрунти на розглянутій території неоднорідні. Найбільш поширені підзолисті, дерново-підзолисті та дернові ґрунти. Досить велика частка заболочених ґрунтів. Зустрічаються сірі лісові та піщані ґрунти. Є, особливо в річкових долинах, алювіальні ґрунти. З названих ґрунтів найбільш багаті органічними речовинами темно-сірі лісові, а найменш — дерново-підзолисті супіщані та піщані.
За механічним складом ґрунти класифікують на глинисті, суглинисті, супіщані та піщані. Вони мають різні характеристики вологоємності, водопроникності, теплового та повітряного режиму, забезпеченості поживними речовинами.
Глинисті ґрунти найбільш важкі для обробки. Вони щільні, погано пропускають воду та мало аеруються, погано прогріваються, але зате містять більше поживних речовин, ніж легкі ґрунти. Глинисті ґрунти потребують частого розпушування та перекопування — навесні та восени, для них обов’язкове внесення розпушувачів: піску, торфу, гною, компосту. Необхідно постійно піклуватися про покращення їх фізико-механічного складу та нормальне протікання ґрунтових мікробіологічних процесів.
Піщані та супіщані ґрунти, що складаються в основному з піску, погано утримують вологу, з них легко вимиваються поживні речовини. Вони швидко прогріваються і, завдяки швидкому висиханню, потребують частішого поливу. Органічні та мінеральні добрива раціонально вносити малими дозами. Зазвичай в таких ґрунтах недостатньо калію та магнію. Підвищені дози органічних добрив сприяють тривалому осінньому росту, що значно знижує зимостійкість багаторічних насаджень. Суглинисті ґрунти та особливо легкосуглинисті — більш бажані для садових рослин. Вони займають проміжне положення між глинистими та супіщаними, легко окультуриваються, і їх легко обробляти — перекопувати, розпушувати.





