Все про електричні вимикачі: історія виникнення, призначення та обладнання

Всім відомо, що пристрій автоматичного захисту на електромережі було вигадано вперше вченим Едісоном наприкінці 19 століття. Тоді вони представляли собою пристосування у вигляді плавких запобіжників. У сучасному вигляді автомати були створені у Швейцарії в 1924 році. Далі вже інші компанії брали за основу швейцарський принцип роботи (який, як і у всіх виробах цієї держави, відрізняється високою точністю, якістю та надійністю) і створювали аналоги, в тому числі й автоматичний вимикач Електрон та інші моделі.

Автомат має індивідуальні особливості, які відрізняють його від рубильника та запобіжника. Завдяки функції багаторазового захисту, пристрій захищає електроприлади та лінію від перепадів напруги, зокрема, високої, а також від короткого замикання та перевантажень. Лише певні види приладів здатні запобігти несприятливому зниженню напруги.

Часто автоматичний вимикач АВМ використовують з метою заміни звичайного вимикача на вводі. Варто зазначити, що далеко не всі автомати підлягають подібній експлуатації. Пристрої, оснащені механічним захистом, що діє на розрив мережі від ручного приводу до контактів, можуть не розімкнути зв’язок. Тому навіть у вимкненому положенні живлення в мережі може залишитися. Відтак, є небезпека ураження струмом при проведенні ремонтних або сервісних робіт на лінії. Неоспорною перевагою автоматичного вимикача перед запобіжником – можливість багаторазового використання протягом тривалого терміну.

Своєрідний пристрій автомата дозволяє виконувати всі покладені на нього функції. Зазвичай прилад розміщують у корпусі з діелектричного матеріалу. Увімкнути та вимкнути електромеханізм можна за допомогою важеля. Засувкою корпус виробу фіксують на DIN-рейці. Такий пристрій дозволяє знімати автомат, коли це необхідно. Головну місію приладу виконує деталь важелечка, рухомого контакту, що знаходиться в натягнутому стані. Завдяки такій специфіці важелечок спрацьовує на вимкнення рухомого контакту від нерухомого.

Роз’єднання живлення відбувається завдяки двом механізмам. Якщо спрацьовує хоча б один з них, прилад спрацьовує на відключення. Пристрій теплового роз’єднувача, що складається з біметалічної пластини, пропускає струми, внаслідок чого нагрівається. Якщо ж температура перевищує допустимі норми, відбувається роз’єднання. Другий механізм у вигляді електромагнітної відсічки діє миттєво завдяки соленоїду, рухомому сердечнику, яким можна роз’єднати мережу. Він спрацьовує миттєво, на відміну від теплового роз’єднувача.

Записки дачника зі стажем