Системне обладнання для пожежогасіння використовують для пошуку осередку загоряння, аналізу ситуації та автоматичної нейтралізації полум’я. При цьому всі дані про роботу передаються на пост охорони за допомогою світлової або звукової індикації.

Так, газове пожежогасіння вважається найбільш актуальним як для промислових, так і для побутових будівель. Насамперед це пов’язано з особливостями діючої речовини.

Можливості газових установок

Для гасіння об’ємних пожеж у закритих приміщеннях використовуються два типи активних речовин:

  1. Деоксиданти. По суті, це інертний газ, що витісняє кисень з охопленої полум’ям кімнати. З часом повітря повністю замінюється речовиною, яка не підтримує горіння. У сучасних установках використовується особливий склад – інерген (суміш аргону та азоту). У деяких випадках застосовуються окремі модулі з азотом, аргоном та вуглекислотою.
  2. Інгібітори. Це спеціалізовані реагенти, що уповільнюють процес горіння, але не впливають на атмосферу всередині приміщення. Так, речовина змінює властивості палаючого об’єкта, зменшуючи кількість та силу полум’я. Для газових установок інгібіторного типу використовуються хладони, а також суміш шестифтористої сірки.

Більшість газових сумішей зберігаються та транспортуються у спеціальних балонах (модулях). Так, деоксиданти постійно перебувають під тиском у стисненому стані. Інгібітори зберігаються у балонах у зрідженому стані.

Незважаючи на високу вартість, газові установки вважаються більш ефективними та надійними, порівняно з порошковими або пінними вогнегасниками. Грамотно підібрана система миттєво реагує на задані параметри. Як правило, це температура повітря охоронюваного об’єкта (за необхідності), рівень задимленості приміщення та інші. Такі конструкції застосовують на об’єктах, обладнаних електронною технікою або лабораторними приладами та реактивами.

Записки дачника зі стажем